Україна-Росія: похолодання без прояснень

Про це в прес-центрі «Главкому» говорив голова правління Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Володимир Фесенко: «Відносини між Україною та Росією вперше за президентства Януковича переживають період охолодження»

Ніякої сенсації не було і не могло відбутися на вчорашніх переговорах. В першу чергу, ми говоримо про газову тему, хоча традиційно засідання міжурядової комісії передбачає більш широкий порядок денний. Раніше обговорювались різного роду коопераційні проекти, а зараз все відійшло на другий план, тому що обидві сторони зациклилися на газовій темі. Точніше українська сторона поставила умову: спочатку вирішуємо питання про газ, потім – все інше. Думаю, російська сторона ставить питання про газ ще більш жорстко. Йдеться не про знижку, а про зміну формули обрахунку ціни на газ. В 2009 році завдяки угоді ми опинилися в газовому кріпацтві від Росії, а в 2010-му, отримавши знижку, ми опинилися ще й в геополітичному кріпацтві. Але проблема залишилась невирішеною.

Фактично вчорашня зустріч засвідчила, що в стосунках України та Росії почався новий етап за часів Президента Януковича. Якщо навесні 2010 року ми спостерігали різке зближення, потепління, формування нового стратегічного партнерства, то після цього потрапили в такий період стагнації, зависання, невизначеності, невпевненості, як далі ці відносини будуть розвиватися. Але зараз вже очевидно, що відносини між Україною та Росією вперше за президентства Януковича переживають період охолодження. Вперше виник серйозний конфлікт інтересів, який пов'язаний не з газом, а з питанням подальшої інтеграції України. Або це європейська інтеграція, завершення переговорів по ЗСТ, або Митний союз з Росією, Білоруссю, Казахстаном. Думаю, що подальша тактика росіян буде достатньо жорсткою. Як мінімум до кінця року, можливо, до президентських виборів, вони будуть тиснути на нас. Точніше, чекати, як українська економіка буде виживати в умовах зростання цін на газ. Буде непростий час випробування для нашої економіки та для вищого керівництва, як вони будуть реагувати на цю ситуацію. Ми бачимо, що частина українського бізнесу, в першу чергу група Фірташа та група Ахметова, шукають власні сценарії нейтралізації цих викликів і це їм вдається. Для всіх інших будуть проблеми.

Проте тут постає питання для Росії та її стратегії економічного егоїзму «довести до ручки», а далі, мовляв, вони самі прийдуть зі словами «рятуйте!». Але можлива ситуація, коли їхній потенційний союзник на пострадянському просторі, який не який партнер, внаслідок цього опиниться перед серйозними внутрішньополітичними та внутрішньоекономічними проблемами. Ми зараз бачимо ситуацію в Білорусі. Якщо в подібне повториться в Україні, то це неминуче призведе до серйозних політичних наслідків. Питання, що отримає Росія внаслідок такої політики? Думаю, що росіяни самі не знають відповіді.

Головне, як будуть реагувати українські керівники? Поки, як мінімум, інерційно. З точки зору раціональної економічної логіки, вони хочуть довести до завершення переговори про ЗСТ, не хочуть отримати нових конфліктів по СОТ. В цьому сенсі якийсь час буде така інерція. Дай Бог, щоб ми десь в жовтні завершили переговори про підписання угоди, тоді дуже важко буде повертати назад. Але осінь стане вирішальною. Думаю, або доведеться шукати більш-менш прийнятний компроміс по газові проблематиці, або ситуація буде загострюватись чи у внутрішньополітичному вимірі для України, чи у двосторонніх стосунках. Зокрема, українська сторона рано чи пізно буде шукати виходу з угоди 2009 року, бо так жити далі не можна. Якщо росіяни погодяться на якусь зміну формули, то таким чином, щоб отримати від української сторони нові компенсації. Думаю, це буде допуск росіян до контролю над українською ГТС. В якій формі та на яких умовах – це окреме питання. Інакшого варіанту компромісу я просто не бачу.

За умов якого президента Росії можливий перегляд контракту?

Володимир Фесенко: Це питання не принципове ні для російських виборів, ні з точки зору прізвища президента. Коли йдеться про те, вступати Україні в Митний союз чи ні, між Путіним і Медведєвим ніяких розбіжностей немає – це спільна російська позиція. Питання газу, поступок або компромісу може бути додатковою темою в передвиборних перегонах. Медведєв і Путін можуть гратися, хто краще себе продемонструє як інтегратор України, адже після Харківських угод поки це не виходить.

Росіянам доведеться думати, як бути з Україною: чи кидати напризволяще і фактично ризикувати ще одним союзником в пострадянському просторі, чи вирішувати це питання в більш гнучкій формі, де можна зробити баланс економічних, бізнесових і політичних інтересів.

Відомо, що не будуть чекати 2019 року. Росіяни б, звичайно, почекали, але реальні політичні процеси і в Україні, і зовнішньополітичні такі, що коригувати угоду 2009 року будуть. Можливо, це не буде нова угода, а якась її корекція. Кріпацтво не лише в тому, що формула ціни не вигідна для нас, а в тому, що ми змушені закуповувати стабільні обсяги газу.

Щодо Стокгольмського арбітражу є і ризики, і слабка позиція української сторони, але тут теж є тактичні ігри. А от якщо був новий уряд? Можна переводити цей конфлікт в іншу площину, підштовхувати росіян. Азаров на це не піде, все залежить від того, хто буде новим прем’єр-міністром. Судовий розгляд – це крайній варіант. Скоріше ні, ніж так, але я б не давав стовідсоткової гарантії.

Стосовно листа Азарова. Коли політики починають листування – це перша ознака серйозних проблем в стосунках.

Кажуть, що комунальні тарифи при ціні 400 доларів виростуть в 2,5-3 рази. В України є газ власного видобутку, якого вистачає для потреб населення. Наскільки збільшиться ціна на комунальні послуги, у зв’язку зі збільшенням ціни на російський газ?

Володимир Фесенко: Трохи не згоден з такою оцінкою. Питання підвищення комунальних тарифів – це вимога МВФ, який аж ніяк не виступає адвокатом українського бізнесу. Тут є економічна фінансова логіка, яка застосовується зараз і Росії. Це теж контраргумент на майбутнє проти російських пропозицій. Йдеться про так звані внутрішні ціни на газ. Міллер говорив про те, що ми можемо отримати внутрішню ціну на російський газ тільки, якщо станемо членами Єдиного економічного простору (це ще більш високий рівень інтеграції, а не просто Митний союз). Але Росія вже давно взяла курс на зближення внутрішніх та зовнішніх цін на газ і цей стратегічний курс не буде змінюватися. Тож ціна на газ буде тільки збільшуватись. В України та ж сама ситуація, і МВФ запитує українських урядовців, чому у нас низька внутрішня ціна на газ? Це ненормальна ситуація, бо є величезний дефіцит «Нафтогазу України», одна з причин якого різниця внутрішніх та зовнішніх цін. Цю проблему доведеться вирішувати. Думаю, що нинішній уряд значною мірою потрапив у пастку, яку йому підготували попередники. Якщо Балтійські країни, Казахстан, Росія збільшували внутрішні ціни та комунальні тарифи з 90-х років, то у нас цієї проблеми навіть не торкалися. Передвиборно це не вигідно робити, тому я розумію Азарова та інших регіоналів, які дуже побоюються зараз цього підвищення, бо це «повний капець» з політичної точки зору. Тому вони торгуються з МВФ, щоб збільшувати тарифи поступово на 20-30%, а не в два-три рази і відкласти більш різке підвищення на період після парламентських виборів.