Українські реформи - велосипед власної конструкції ...

З тих пір пройшло не так вже багато часу, і сьогодні стало очевидним, що соціально-економічне реформування йде не так швидко як заявлялося і очікувалося та й результати урядових «реформ» не обов'язково закінчуються змінами на краще. «Україна абсолютно не враховує досвід за кордоном, хоча Тігіпко і розповідає, що для проведення пенсійної реформи об'їздив півсвіту .. Але якщо це було так, ми б не зіткнулися з проблемами під час прийняття цієї реформи. Адже досвід в інших країнах досить показовий і ми, могли б, уникнути багатьох помилок, спираючись на нього», - вважає політолог Ігор Попов.

У той же час директор Центру політичних досліджень Володимир Фесенко переконаний «великий процес реформування» Україна повинна була почати ще років 15 тому. «Тому відкладати з цим не те, що не можна, а категорично заборонено. Адже, реформування це як велосипед - крути педалі, щоб їхати. Не крутиш - падаєш», - сказав він.

У той же час, експерти впевнені, що реформування не може бути коротким за часом, а також завжди проходить болісно. «Не треба бояться приймати рішення, наприклад, у Чилі пенсійну реформу приймали, а потім коригували, причому не одне покоління влади, змінювали, уточнювали, доробляли. При цьому чилійці провели глибокий аналіз реформування в інших країнах», - аргументує Володимир Фесенко.

Крім того, політологи впевнені, що будь-яке реформування в країні не буде мати значення, якщо не подолати корупцію. «У країнах з високим рівнем корупції, обов'язковою умовою реформ є поступове подолання корупції в системі державного управління та в інших сферах суспільного життя. Без цього Україна просто не зможе провести жодну реформу», - упевнений директор Центру політичних досліджень«Пента».

У теж час, що б уникнути невдоволення в суспільстві, з приводу деяких «болючих питань», експерти наполягають на необхідності широкого інформування. «Наприклад, в Естонії проходило грунтовне обговорення всіх дій влади. Таким чином, інформаційна кампанія уряду змогла зробити це питання одним з актуальних для суспільства. Крім того, приватні фонди та банки були залучені до програми реформування і рекламували її »- сказав він. Дуже важливо для успішного реформування і прозорості, яка сприяє довірі населення до будь-яких дій влади. «У нас же виходить, що влада тільки оголосила про реформу, а народ вже проти», - додав Ігор Попов.

В Україні базовим пріоритетом модернізації влада вважає досягнення «сталого економічного зростання» при збереженні політичної та соціальної стабільності. При цьому, підкреслюють експерти, запропоновані реформи розглядаються одночасно і як управлінська технологія досягнення конкретного економічного результату, зокрема забезпечення стабільної роботи «свого» бізнесу.

Певні питання викликає у політологів і методологія проведення реформ. Адже якщо проголошується реформаторський курс, то повинні бути публічно поставлені конкретні цілі та завдання, ідеологія проводиться. Однак у публічному просторі правляча еліта так і не змогла чітко сформувати власну позицію реформаторську: до якої економічної моделі прагнемо?

З ідеологічної точки зору «економічні реформи» і «соціальна стабільність» не є орієнтирами одного порядку, тому що будь-які докорінні зміни завжди передбачають певну соціальну дестабілізацію. Іншими словами, для правлячої еліти реформи актуальні тільки в тій мірі, в якій вони не порушують вибудувану ілюзію «стабільності». Так, блискавичне прийняття Податкового кодексу, що спровокувало масові протести підприємців, вмить загальмувало ревізію пенсійного та трудового законодавства, та й самі новітні норми, що регулюють оподаткування, вже не один раз піддавалися ревізії в режимі online.

Що ж до «сталого економічного зростання», то ставка на швидкий ріст показників ВВП дозволила продемонструвати прийнятні для влади статистичні показники, але при цьому фактично відкласти реформування інститутів. Замість створення нових правових та інституційних форм основна увага приділяється позаекономічному вилученню додаткового продукту, пошуку оптимального варіанту управлінських «схем», формули адміністративного регулювання ринком і силового контролю над малим і середнім бізнесом.

«Ми повинні зрозуміти, що без економічної технологічної модернізації ми не зможемо стати конкурентами в сучасному світі». - Підсумував Володимир Фесенко