Володимир ФЕСЕНКО: «Росії слід подумати, чи варто знову сваритися з Україною»

Помітне похолодання перейшло у конфлікт інтересів, який пов’язаний не з газом, а з питанням подальшої інтеграції України – європейської чи у Митний союз, вважає голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

- Ще минулого року, при тому, що тоді найбільш динамічно розвивалися відносини з Росією, були всі ознаки багатовекторності української політики, - заявив експерт в інтерв’ю «ВЗ». - А цієї весни стало очевидним, що чітко вибудовуються пріоритети, і на першому місці – європейська інтеграція України. Думаю, відмова від пропозиції вступити у Митний союз роздратувала росіян, вони сприйняли її як образу. Це, можливо, і стало головною причиною похолодання у відносинах, різких заяв з вуст російського керівництва і навіть певних економічних санкцій та відмови йти на зустріч у питаннях перегляду газової угоди 2009 року.

- Звучали прогнози про те, що перегляд цієї угоди може потягнути за собою і перегляд «харківських угод». Чи не це пояснює непоступливість Росії? Йдеться про можливий перегляд домовленостей, в яких прописано продовження терміну перебування Чорноморського флоту РФ у Криму.

- Така ймовірність є, і росіяни повинні про це пам’ятати. Можливий компроміс - не повний перегляд угоди 2009 року, а, скажімо, зміна формули обрахунку ціни на газ і, можливо, зменшення обов’язкових обсягів закупівлі російського газу, які змушують нас, як наркомана, споживати цей газ у великих обсягах, тоді як ми, навпаки, зацікавлені у поступовому зменшенні споживання. Для росіян якраз більше ризиків пов’язано з небажанням йти на перегляд угоди 2009 року. Бо тоді рано чи пізно може виникнути конфліктна ситуація, яка може поставити під питання «харківські угоди».

- Як довго українська влада зможе маневрувати між Європою і Росією?

- Я б назвав це не маневруванням, а пошуком балансу інтересів у відносинах і з Європейським Союзом, і з Російською Федерацією. Формула цього балансу була заявлена у посланні президента до Верховної Ради. Йдеться про те, що Україна укладає з ЄС нову базову угоду про асоціацію і зону вільної торгівлі, а з Росією і рештою країн Митного союзу (Білоруссю та Казахстаном) співпрацюватиме за формулою «3 + 1». Це означає, що Україна не вступатиме у Митний союз, але розраховує на близьке стратегічне партнерство з країнами-учасниками і на певні преференції внаслідок таких відносин. Тобто це партнерство без членства, оскільки членство у Митному союзі унеможливлює для України навіть створення зони вільної торгівлі з ЄС. Наразі Росія не хоче йти на такі поступки, сподіваючись примусити Україну до вступу у Митний союз. Але, як свідчить нинішня ситуація з Білоруссю і розвиток її відносин з Росією у рамках Митного союзу, членство у союзі - не найкращий варіант для України.

Можливо, у Росії не зовсім адекватно розуміють українську ситуацію. Або ж граються у ризиковані політико-економічні ігри, виходячи зі суто егоїстичних міркувань. Зараз бачимо, як цю стратегію «економічного егоїзму» використовують у відносинах з Білоруссю. Їхня мета – примусити Лукашенка піти на масштабну приватизацію, де головним гравцем будуть російські кампанії. Думаю, подібні цілі можуть бути у росіян і щодо України. Але це дуже ризикований варіант. Зокрема, і тому, що Україна – не Білорусь, і розвиток подій може бути зовсім іншим.

- Як далеко Москва може зайти у своїй стратегії приборкання норовливої?

– Можливе повторення торгівельних воєн, які були і раніше. Проте Росії слід подумати, чи варто знову сваритися з Україною. З Ющенком сварилися, вважали його націоналістом. До Тимошенко були питання. Але якщо вже з Януковичем починають сваритися, постає питання: або в України зовсім інші інтереси, ніж у Росії, і тоді справді треба по-різному розвиватися, або потрібно шукати компроміси і зберігати партнерські відносини. Наразі у росіян ще бурлять емоції. Треба заспокоїтися. Можливо, пройдуть вибори, і тоді у Росії буде більш раціональне ставлення до відносин з Україною. Якщо ж ні, то неминуче подальше дистанціювання України від Росії. І це буде покаранням російській зовнішній політиці за нинішню стратегію «економічного егоїзму».

- Як сприйме похолодання російсько-українських відносин електорат Януковича і Партії регіонів? На носі – парламентські вибори.

- Не думаю, що Янукович і Партія регіонів підуть на конфлікт з Росією. Дистанціювання може бути наслідком нинішньої кризи і швидше ініціативою росіян, а не української сторони. Янукович й уряд шукатимуть компромісу з росіянами. Щодо електорату Партії регіонів, то для них головними є не стільки зовнішньополітичні питання (хоча і вони важливі), скільки соціально-економічні. Рівень життя, соціальні стандарти найбільше впливатимуть на поведінку виборців.