Версія для друку 13 листопада 2012 року

Перевибори: бути чи не бути?

Повторне голосування у деяких округах – це своєрідний компроміс між опозицією та владою. Обом таборам ще потрібно вирішити як діяти далі. Сьогодні “Пошта” разом із відомими експертами з’ясовувала усі нюанси ситуації, що склалась після 28 жовтня Уже другий тиждень після виборів українське суспільство пожинає плоди перманентної політичної кризи в країні, що вкотре почала наростати ще із ув’язнення Тимошенко. Волевиявлення 28 жовтня мало що дало громадянам: влада не цуралась застосовувати брудні технології, а опозиція не змогла захистити свої результати. Сьогодні політики шукають шляхи розв’язання патової ситуації. 

Основним політичним гравцям доведеться домовлятись. Як вихід, після відвідин Банкової главою ЦВК Володимиром Шаповалом, Центрвиборчком одноголосно запропонував провести перевибори на п’яти із найбільш проблемних округів (№ 94, 132, 194, 197, 223 ). Таке рішення підтримав і нинішній парламент. Та вся біда в тому, що для перевиборів немає юридичного підґрунтя.  Потрібно змінювати закон про вибори, який минулого року став консенсусом між владою та опозицією.

Застрягли на числі “13” 

Та ще й опозиція нині не може однозначно визначитись із своєю позицією. Впродовж останніх днів вона заявляла як про “обнулення” своїх списків та невизнання нової ВРУ, так і про те, що перевибори на кількох округах краще, ніж перемога провладних кандидатів. Тепер знову зайняла нібито жорсткішу позицію: заявила, що не визнає вибори, доки ЦВК не втрутиться і поверне перемогу 13-ом її мажоритарникам на округах, в яких провладні кандидати намагаються її відібрати і через “брудний” підрахунок бюлетенів,  і через судові рішення.  Серед них чотири округи у Києві № 211, 214, 216, 223, по два у Вінницькій (№ 11, 14), Київській (№ 90, 94) і Черкаській (№ 194, 197) областях, а також по одному у Волинській (№ 20), Миколаївській (№ 132) і Херсонській (№ 183). 

Представники Об’єд­наної опозиції навіть подали до суду на ЦВК з вимогою скасувати рішення  про перевибори на п’яти округах. Також нагадаємо, що опозиціонери вивели людей під Центрвиборчком, проте цей мітинг виявився лише блідим натяком на масштабну акцію протесту.

Учора також стало відомо, що Юлія Тимошенко категорично проти перевиборів у проблемних округах. Через свого адвоката Олександра Плахотнюка леді Ю заявила, що в опозиції є протоколи з оригінальними підписами та печатками, де зафіксовані справжні результати волевиявлення і  саме на їх основі потрібно проводити підрахунок голосів.

Своєю чергою Центральна виборча комісія заявила, що не може самостійно встановлювати результати виборів на окрузі. Водночас ЦВК зацікавилась дещо іншими 13 округами. Вона виявила деякі неточності та помилки і зобов’язала ці окружні виборчі комісії  скласти уточнений протокол про підсумки голосування на парламентських виборах. Серед них для нас найцікавішим є Залізничний округ № 116 у місті Львові, де впевнено перемогла представниця “Свободи” Ірина Фаріон.

Серед інших округів, від яких ЦВК затребувала уточненні протоколи – №  3, 9, 10 (Крим), 64, 66 (Житомирська область), 205 (Чернігівська область), 212, 217 і 222 (Київ), 161 (Сумська область), 184 (Херсонська область) і 225 (Севастополь). 

Влада пишається – гра триває

А от представники владної команди вже традиційно поводяться цинічно від самого початку. Чого лише варта блюзнірська заява прем’єра Миколи Азарова про те, що ці вибори були найкраще організованими в історії незалежної України!.. При цьому критика виборів в Україні міжнародними спостерігачами (за винятком представників СНД) не вщухає.

Тим часом на округах, де мають відбутись перевибори,  триває публічна  боротьба. Зокрема вчора зранку у Канівському окрузі № 197  бійці спецпідрозділу “Беркут” увірвалися до ОВК і забрали протоколи та печатку комісії. А пізніше кандидат-самовисуванець, якого підтримує влада, і за сумісництвом чинний нардеп Богдан Губський привіз протоколи до ЦВК, яка відповідно до закону прийняла їх. Щоправда після цього член ЦВК Михайло Охендовський заявив, що Цетрвиборчком не встановлюватиме результатів  голосування у тих п’яти проблемних округах, де мають відбутись перевибори.

Загалом очевидним є те, що думка громадян України, тобто їхнє справжнє волевиявленння, опинилась не на першому місці. В новому витку політичної гри між владою та опозицією на кону стоять лише кілька депутатських мандатів – від п’яти до тринадцяти. “Брудні вибори” на решті округів політики пропонують українцям просто прийняти. 

Володимир Фесенко, політолог, керівник Центру політичного аналізу "Пента":

- Усі ці коливання опозиції і протиріччя в заявах відображають відсутність єдиної чіткої стратегії у післявиборчий період. Не було єдиної відповіді на питання "Що робити?". Як говорять в Америці, не було плану B і плану С. Між іншим, у влади теж саме. Вона у дуже схожій ситуації.Та щодо опозиції, то протиріччя у заявах відображають серйозні внутрішні дискусії. Там є радикальна революційна лінія, котра говорить, що не треба визнавати ці вибори, а необхідно добиватись тотальних перевиборів. Визнання опозиційної перемоги на всіх проблемних округах або  революція. Публічним лідером цього крила, яке закликає не йти в парламент є Анатолій Гриценко. Багато таких прихильників є у Facebook.Та революція не піднімається. Я коли читаю "фейсбушних" революціонерів, то розумію їх емоції, їх логіку, проте необхідно бути реалістами. Де вони? Вони у соцмережі, а не біля ЦВК. Біля Центрвиборчкому менше протестувальників, аніж "Беркуту". Це прикра ситуація для опозиції. В них нині немає протестного ресурсу, щоб досягти своїх радикальних цілей. Потрібно діяти більш гнучко.Я вважаю революційну позицію про те, щоб не заходити в парламент помилковою. Це означатиме колективне політичне "харакірі".На мою думку, лідери опозиції розуміють, що варто йти на перевибори. Шанси виграти ці округи безумовно є. Це насправді не поразка для опозиції. Хочу нагадати, що у 2004 році Ющенко виграв фактично на перевиборах, на переголосуванні другого туру.В нинішній патовій ситуації для ЦВК рішення про перевибори - це єдиний можливий компроміс. Треба враховувати той факт, що Центральна виборча комісія є міжпартійним органом, в якому більшість належить Партії регіонів і її союзникам. Сподіватись, що такий орган визнає по всіх округах перемогу представників опозиції - це наївно. Можуть бути лише часткові поступки. Також наголошу на тому, що представники влади і опозиції у ЦВК всі одноголосно проголосували за перевибори у п'яти округах. Можна говорити про затягування часу, проте ця тактика обернулась для влади іміджевими поразками. Як не парадоксально, але ці перевибори - це єдиний вихід як для влади, так і для опозиції. Не виключаю, що ЦВК може збільшити кількість округів, у яких будуть перевибори. І це також буде компромісним варіантом.Ще один  факт: існують міжпартійні інтереси всередині опозиції. Показовою є позиція "Свободи". По суті, "Свобода", за яку багато хто проголосував як найбільш радикальну опозиційну силу, зараз демонструє, що між майданом і парламентом вони обирають парламент. Вони занадто довго цього чекали і не хочуть відмовлятись від входження у Раду. Показовим є те, що коли йдеться про протистояння із комуністами, то "свободівці" виводять своїх людей на Хрещатик, а тоді чому не виводять під ЦВК?