Розсилка новин

Підпишіться на розсилку нових матерiалiв сайту
Версія для друку 7 жовтня 2017 року

У чому пастка особливого статусу Донбасу?

У чому пастка особливого статусу Донбасу?
В останній момент із законопроекту про реінтеграцію Донбасу, винесеного на голосування Верховної Ради, вилучили пункт про Мінські угоди

Закон «Про особливості місцевого самоврядування в деяких районах Донецької та Луганської областей», прийнятий у 2014 році, встановлював особливий порядок на перехідний період терміном на три роки. Цей закон був прийнятий, набув чинності, але фактично не став діяти, оскільки був заморожений через те, що сепаратисти провели власні вибори 1 листопада 2014 року всупереч Мінським угодам. В результаті виник ефект «зависання»: закон начебто був, але реально не працював. У будь-якому випадку 18 жовтня закінчується цей перехідний період, і постало питання: а що далі? Росія, скориставшись ситуацією, стала чинити активний вплив на всіх учасників переговорів. Мовляв, якщо не буде продовжено дію цього закону, то буде зруйнована вся конструкція Мінських угод, і «Мінськ» перестане діяти. Ця була головна політико-правова колізія, яку потрібно було вирішити. Тому першочерговим завданням нового законопроекту про умови мирного врегулювання на Донбасі передбачалося вирішити законодавчу проблему участі України в реалізації Мінських угод.

Росія вимагала, щоб цей закон був безстроковим. Але це означало піти на значні поступки. Тому політики вирішили вчинити акуратно і зберегти простір для маневру: продовжити дію закону на рік. У новому законопроекті присутні тези про російську агресію, про тимчасово окуповані території. І в цілому документ доцільний, він не дасть швидкого ефекту, але вирішує ряд проблем і закладає правовий фундамент того, яким чином може бути відновлений суверенітет на Донбасі.

В останній момент із законопроекту про реінтеграцію Донбасу, винесеного на голосування Верховної Ради, вилучили пункт про Мінські угоди. Думаю, це пов'язано з тим, що тема Мінських угод і самі угоди викликають опір частини політичних сил в парламенті. І не тільки в парламенті. Це один з внутрішніх суспільно-політичних конфліктів, причому – найбільш гострих. Роздратування і конфліктне неприйняття, навіть в учасників коаліції, викликає норма «про особливий статус» Донбасу. Це і зумовило ті конфлікти, які ми бачили в останні дні навколо законопроекту. Думаю, що ця проблема залишиться на порядку денному в доступному для огляду майбутньому.

У будь-якому випадку, так чи інакше, нам доведеться брати участь в переговорних процесах щодо Донбасу. Тема виконання Мінських угод, при всій їх обмеженості, неоднозначності і неповноцінності, буде підніматися. І тепер, після того, як пункт про Мінські угоди було вилучено, я навіть не уявляю, як буде врегульована ця ситуація з нашими партнерами у переговорному процесі. Я б почекав закінчення цієї історії. Але спокійного вирішення цього питання я не бачу.

На жаль, багато українських політиків не розуміють, що ми не можемо просто так відмовитися від мінських угод. Чисто тактично нам слід продовжувати цю гру – політичну і дипломатичну.

Перш за все, тому що до Мінських угод прив'язані антиросійські санкції. По-друге, через «Мінськ» ми можемо чинити тиск на Росію з метою припинення воєнних дій. І потенційно, при появі сприятливих умов, це дасть нам можливість повернути окуповані території в політичне поле України. Можливо, цього не станеться або станеться дуже нескоро, але теоретично – така можливість існує.

У цьому «особливомуй статусі» для Донбасу деякі бачать якусь пастку, яка може спрацювати вже зараз. Але хочу нагадати, що ще в 2015 році до Закону про особливості місцевого самоврядування в Донецькій і Луганській областях були прийняті поправки, які дуже жорстко формулювали наші умови з проведення виборів в конфліктному регіоні. Ці умови – неприйнятні ні для Росії, ні для сепаратистів. Це наш «запобіжник». Тому не бачу ніяких проблем, щоб підтримати продовження попереднього закону.

Втім, деяким політичним силам технологічно вигідно спрощення ситуації. Для виборців не треба грати в складні конструкції, достатньо зіграти на контрасті чорного і білого. Мовляв, Мінські угоди – це погано, а потрібно звільняти Донбас. Але як ви збираєтеся це робити? Коли і яким чином? Чіткої відповіді на ці запитання немає.

Більш того, у деяких політичних сил, наприклад, «Самопомочі», іноді не явно, а іноді й досить чітко, проскакує небезпечна риторика. Йдеться фактично про відмову від окупованих територій. Так, якщо і виникне тема реінтеграції Донбасу, це буде складний і дуже болючий для України процес, який створить проблеми і довгий час буде «відгукуватися» для внутрішньої і зовнішньої політики України. Але, на мій погляд, не можна відмовлятися від того, що ми тимчасово втратили. В іншому випадку, ми втратимо і інші території. Росія відразу ж закидає аргумент: якщо вам не потрібен Донбас, то навіщо вам Крим? Це збиткова і дуже небезпечна позиція.

В цьому плані я б сказав, що «Мінськ» – це тактика, а не капітуляція. Це варіант, що дозволяє нам зберегти політико-дипломатичний тиск на Росію, і при цьому не втратити шанс на мирну реінтеграцію Донбасу при появі сприятливих умов.

Джерело: Владимир Фесенко для "Нового времени"

Додати повідомлення

Вам необхідно зареєструватися або авторизуватися для того щоб створювати нові повідомлення.

Коментарі експертів

15 грудня 2017 року
Фесенко Володимир В'ячеславович:
Политолог объяснил, почему Путин не отцепится от Украины
15 грудня 2017 року
Фесенко Володимир В'ячеславович:
Какие условия Украина должна выполнить, чтобы получить новое вооружение
14 грудня 2017 року
Фесенко Володимир В'ячеславович:
Есть три сценария, по которым может развиваться обмен пленными
13 грудня 2017 року
Фесенко Володимир В'ячеславович:
История с Саакашвили: в чём главная опасность для Порошенко?
архів коментарів

Персональний кабінет