Розсилка новин

Підпишіться на розсилку нових матерiалiв сайту
Версія для друку 12 липня 2018 року

Президент на одній нозі

Президент на одній нозі
Наступний глава держави буде лідером меншості, переконані експерти. Що це означатиме для країни і чим загрожуватиме йому?
Що ближче до президентських виборів (а вони відбудуться вже у березні наступного року), то частіше соціологи презентують рейтинги потенційних учасників перегонів. Результати опитувань свідчать: жоден із політиків, які нині фігурують у рейтингах, не має значної підтримки громадян. Максимум, який назбирують лідери, —12 — 16% голосів, пише газета "Експрес".   

У експертних колах кажуть: хоч би хто переміг на виборах, він стане президентом меншості. Суспільство такого керманича здебільшого не сприйматиме, критики на його адресу буде надто багато. Як наслідок, країну лихоманитиме у постійних міжусобних війнах, а сам "господар Банкової" може втратити посаду раніше, ніж закінчиться його каденція, або ж спробувати запровадити диктатуру...   

Наскільки виправдані такі прогнози? Про це — у розмові з директором Українського інституту аналізу й менеджменту політики Русланом Бортником та директором Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимиром Фесенком.   

— Українці нині не мають явного фаворита президентської кампанії. Як вважаєте, чи за шість місяців, коли вона стартує (офіційно кампанія розпочинається за 90 днів до дати виборів, тобто 31 грудня цього року), такий фаворит може з'явитися?   

В. Фесенко: — Нині, за даними різних опитувань, маємо від шести до дев'яти кандидатів, які претендують на вихід до другого туру й не дотягують до 25 — 27%. Якщо ж оцінювати ситуацію за рівнем довіри, то дві третини населення нікому не довіряють. Ніколи раніше в нас такої ситуації не було. Думаю, до президентських виборів вона не зміниться.   

Р. Бортник: — У другому турі один із учасників перегонів матиме понад 50% голосів. Однак тут важливіша явка, ніж підтримка. Якщо 50% кандидат здобуде за умови, що голосувати прийшли 40% виборців, то це означатиме, що він має 20% загальної підтримки. Це буде дуже погано.   

— Чому? Які саме ризики виникають?     

Р. Бортник: — Якщо переможець виборів опиратиметься на меншість, то немовби стоятиме на одній нозі. Він не матиме достатньої підтримки для проведення складних реформ.   

В. Фесенко: — Справді, президент буде змушений уникати непопулярних рішень. Коли є потреба в непопулярних рішеннях, новий керівник держави зазвичай робить їх у перший рік після обрання. Для президента меншості такі рішення на початку каденції створюють серйозні загрози — він може ще більше втратити підтримку. 

 — Наскільки ймовірно, що глава держави у такому разі може вдатись до спроб запровадити диктатуру?   

Р. Бортник: -- Звичайно, за низької соціальної підтримки президента виникає ризик авторитарних сценаріїв. Керманич країни може спробувати незаконним шляхом взяти на себе деякі повноваження, що ми, власне, спостерігаємо нині: маємо парламентсько президентську республіку, а Президент де-факто контролює і уряд, і судову систему, хоч за Конституцією не має права цього робити. Загроза таких дій у майбутньому, на жаль, зростає. Фактично кожен наступний глава держави в рамках нинішньої системи намагатиметься стати узурпатором чи авторитарним лідером.   

В. Фесенко: — Не погоджуюсь із такою думкою. Для того, щоби встановити авторитарний режим, будь-який керівник повинен мати шалену підтримку силових структур та суспільства. От дивіться, Янукович мав підтримку силових структур. І що, це йому допомогло, коли він не мав підтримки суспільства? Ні. Зазвичай авторитарними стають політичні лідери, які хоча б на початку мають дуже високий рівень підтримки суспільства. Далі цей рівень підтримки вони конвертують у розширення своїх повноважень.   

Наприклад, нині президента Ердогана критикують за те, що він, образно кажучи, перетворює Туреччину на султанат. Там, справді, спостерігаємо авторитарні тенденції. Ердогана, зауважте, підтримує приблизно половина населення. Те саме можна говорити про Путіна чи Лукашенка. Вони діють авторитарно, при цьому опираються на значну частину суспільства. Без підтримки населення, силових структур, різноманітних еліт встановити диктатуру вкрай важко.   

— Наскільки ймовірно, що президент, який не матиме підтримки більшості, втратить свою посаду раніше, ніж закінчиться термін його п'ятирічних повноважень?   

В. Фесенко: — Як на мене, це малоймовірно. Скажімо, чинний Президент теж має високий антирейтинг. Але ж він працює. І, вочевидь, таки допрацює до кінця своєї каденції.   

Насправді багато залежатиме від обставин, від того, наскільки гнучко діятиме наступний керманич. Якщо він йтиме на конфлікт із різними політсилами, якщо діятиме прямолінійно, не зважатиме на соціальну й політичну ситуацію, не шукатиме компромісів, то, безумовно, може не допрацювати до завершення своїх повноважень. Якщо ж президент діятиме гнучко та йтиме на компроміси, понад те — якщо йому разом з урядом вдасться продемонструвати поліпшення соціально-економічної ситуації, то це, можливо, навіть сприятиме підвищенню його рейтингу.   

Р. Бортник: — У нестабільних політичних системах ризик втрати посади завжди є, і він зберігатиметься для будь-кого з керманичів держави. Убезпечити себе від такого сценарію президент може, якщо відмовиться від непритаманних йому повноважень, як-от контроль над виконавчими органами влади, над судовою системою, над силовиками, надто над СБУ та ГПУ.   

Глава держави не повинен почуватися царем, а має залишатися таким собі охоронцем прав людини й запобіжником у політичній системі  на випадок, якщо парламент починає виходити за рамки повноважень, визначених Конституцією. Щойно людина, яка обійме президентську посаду, це зрозуміє, ризики для її каденції будуть нижчими. Якщо ж боротиметься за додаткові повноваження, намагатиметься переграти Верховну Раду й уряд, усіх собі підпорядкувати, то, зрозуміло, ситуація дестабілізується, й опозиція лише мріятиме про імпічмент.
Джерело: Експрес

Додати повідомлення

Вам необхідно зареєструватися або авторизуватися для того щоб створювати нові повідомлення.

Персональний кабінет