Розсилка новин

Підпишіться на розсилку нових матерiалiв сайту
Версія для друку 27 серпня 2018 року

Країна парадоксів

Країна парадоксів
Як Україні перейти від виживання до розвитку?

Ми живемо в країні парадоксів. Більшість людей незадоволені рівнем життя, тими чи іншими проблемами – переважно економічними та соціальними. Та коли соціологи досліджують, чи є щасливими люди у нашій «бідній, нещасній країні», то виявляється, що більшість – досить щасливі.

Як зараз, так і 100 років тому, люди виїжджають з України, але більшість з них залишають пам’ять про цю країну, зв’язок з нею. Присутня в ній, при всіх проблемах і нещастях, якась приємна загадка.

У кожної країни свої переваги. Наш культурний код, який містить у собі дуже багато – від пісень до гостинності та багатої щедрої кухні – продовжує приваблювати не тільки українців, а й до України. Це те, чого не забрати.

Україні закидають багато критики: не вдалося досягнути швидкого розвитку, побудувати сталу демократію, відповідальну владу. Перелік того, що не вдалось, не сталось і не зроблено можна продовжувати ще довго. Хтось навіть каже, що нам пороблено – популярна в народі думка.

Величезна проблема нашої країни, яка головним чином стоїть на заваді розвитку, полягає не тільки у поганій владі та неефективності еліт, за що нас часто критикують і правильно роблять. Втім, влада та еліти – це дзеркало суспільства, його відображення. А тому коли критикуємо владу, треба критично подивитись і на себе.

Соціологи підтверджують, що ми – нація недовірливих. А довіра – одна з головних складових капіталу розвитку, а отже одна з перешкод на нашому шляху.

Так само як і притаманний українцям фаталізм. Він допомагає виживати, але і гальмує розвиток. Мовляв, а навіщо розвиватись? Навколо природа, чорноземи, все росте. Ми врятуємось – якщо не хлібом, то картоплею. І неврожай переживемо. Ну а якщо вже зовсім погано, то переїдемо в країну по сусідству, а може й за океан – ми і там виживемо.

Ми вижили і продовжуємо виживати попри все: владу, Росію, політичні, соціальні, економічні чи будь-які інші трагедії. І якщо раніше ген виживання був притаманний окремим людям чи етносу, то тепер, сподіваюсь, передався країні. Головним здобутком 27 років незалежності, а особливо останніх 4-5-ти, є те, що країна таки вижила і відбулась. І має хай специфічну та неоднозначну, але перспективу.

Немає простого рецепту, як подолати наш внутрішній фаталізм та недовіру одне до одного. Та як засвідчила практика, коли з’являється критична ситуація, як це було зокрема в 2014 році, ми починаємо проявляти свій прихований потенціал солідарності. Так ми можемо долати цю довіру – знову ж таки заради виживання.

Тож мусимо перейти цей рубікон – від солідарності заради виживання в критичні часи до солідарності заради розвитку. Як на мене, то десь зараз ми і входимо у цей період. Та все залежатиме від критичної маси активних людей. Вони вже є, питання лише у зростанні масштабів переходу від кількості до якості. А зокрема – у передаванні не гена виживання, а вже вірусу солідарності якомога більшій частині українців.

Якщо вдасться – тоді в нас буде шанс.

Джерело: Владимир Фесенко для "Нового времени"

Додати повідомлення

Вам необхідно зареєструватися або авторизуватися для того щоб створювати нові повідомлення.

Коментарі експертів

26 вересня 2018 року
Фесенко Володимир В'ячеславович:
Політолог вважає, що Генпрокуратура розбила ілюзії Луценка
26 вересня 2018 року
Фесенко Володимир В'ячеславович:
Політолог пояснив, що криється за «геополітичним хуторянством» українців
26 вересня 2018 року
Фесенко Володимир В'ячеславович:
Боротьба розгорнулась через недовіру політичних сил одна до одної
25 вересня 2018 року
Фесенко Володимир В'ячеславович:
Фесенко назвав шлях до вирішення конфлікту керівників НАБУ та САП
архів коментарів

Персональний кабінет