Експерт: Янукович готувався до сценарію вічного президентства

Про це йдеться у фільмі «Епоха Віктора Януковича» проекту «Історична правда з Ватангом Кіпіані» на телеканалі ZIK.

У лютому 2010 року новообраний президент України Віктор Янукович у сесійній залі парламенту урочисто складав присягу. При цьому він, ховаючи у внутрішню кишеню посвідчення глави держави, не приховував свого задоволення. Не дивно, адже на політичний Олімп країни його шлях був доволі непростим. Дитинство – у робітничому селищі, неблагонадійна сім’я і дві судимості. Така біографія поставила б хрест на кар’єрі будь-якого світового політика, та не зашкодила «простому хлопцеві з Донбасу». Регіон славився своїм криміналітетом і брудна репутація там була навпаки – на вагу золота.

Вікторові Януковичу пощастило у кількох речах. Його дружина була родичкою високого партійного чиновника. А ще він підтримував хороші стосунки з льотчиком-космонавтом Георгієм Береговим, який свого часу також жив у Єнакієвому. Подейкують, що саме він посприяв, аби з Віктора Януковича зняли судимості за пограбування та заподіяння тілесних ушкоджень.
«Є версія, що в обмін на скасування судимості він мав погодитися стати агентом КДБ. Ну, таке бувало в ті часи, але підтверджень немає», – зазначає політолог Володимир Фесенко.
Найімовірніше, Янукович таки співпрацював з органами держбезпеки і був на їхньому гачку. Свідченням цьому є простий факт – ще у 1974 році саме він поїхав на перегони в Монако, як єдиний представник від Радянського Союзу.

Так чи інакше, але уродженець Єнакієво починає вибудовувати кар’єру. Спочатку він стає директором автобази, згодом керує кількома підприємствами. Бурхливі дев’яності і розпал бандитизму лише зіграли йому на руку, адже був тісно пов’язаним із тодішніми злочинними угрупованнями, що керували областю.

Знаковим для Януковича стає 2002 рік. Тоді його призначають головою Донецької облдержадміністрації. У такий спосіб тодішній президент Леонід Кучма віддячує «донецьким» за їхню підтримку на виборах.

«Кучма пообіцяв за фальсифікацію результатів виборів на його користь, по суті, автономію Донецькій області. Донеччани мали самі призначати собі прокурора області, суддів, мали керувати на свій розсуд регіоном в обмін на лояльність до центральної влади і на потрібний результат», – розповідає журналіст Володимир Бойко.

Відтак, через Віктора Януковича донецький кримінальний клан зміцнює свої позиції у владі. Але однієї області їм виявилось замало. Того ж року «донецькі» вимагають, щоб їхнього ставленика призначили прем’єр-міністром. Так, фактично, нікому невідомий провінційний політик стає другою людиною у державі за впливом, а донецький клан виходить на всеукраїнський рівень.

Тут Януковичу щастить удруге. Адже його прем’єрство збіглося із економічним піднесенням держави. Дуже швидко політтехнологи створюють з Віктора Януковича образ хазяйновитого господарника. Коли ж наближаються вибори 2004-го, влада висуває його єдиним кандидатом на посаду президента.

«Приблизно четверта частина дорослого чоловічого населення в Донецькій області перейшли через досвід ув’язнення. Їх туди присилали як на заміну покарання. Це і формувало певний менталітет. В цьому не було нічого дивного. Віктор Янукович розглядався, як своя людина», – зауважує журналіст Володимир Бойко.

«Бюджет кампанії Віктора Януковича у 2004 році склав мільярд доларів. Це рекордна кампанія, яку ніколи більше не перевершували», – додає наголошує політтехнолог Тарас Березовець.

Однак тоді Януковичу не допомогли ані адмінресурс, ані цілий десант російських політтехнологів. На заваді вперше став Майдан. Українці змусили ставленика Донбасу знову повернутися у край вугільних шахт і териконів. Але ненадовго. Вже у 2010-му, коли країна розчарована політикою «помаранчевих», Віктор Янукович взяв реванш.

Кабінет міністрів, Адміністрація президента, суди та силові структури – майже усі ключові посади посіли вихідці з Донецького регіону. Нова команда навіть змінює Конституцію і сконцентровує владу у своїх руках. Зі встановленням диктатури у країні починається розправа над політичними суперниками.

«В елітах були такі правила – не саджати один одного у в’язниці, не чіпати рідних і не чіпати грошей. Отакі були неформальні правила. При Януковичу усі три правила були порушені», – зазначає Володимир Фесенко.

Саме за Януковича посилюється тиск на свободу слова та незалежні ЗМІ. За короткий час найбільша країна Європи перетворюється на поліційну державу.
«Насправді підрозділи МВС склали півмільйона осіб. Це, якщо сукупно брати – державну охорону, сили МВС, той же «Беркут». Янукович точно готувався до сценарію вічного президентства», – переконаний Березовець.

Натомість армію навпаки – знищували. Військове майно нахабно розпродали та розікрали. Саме за правління Януковича Служба Безпеки України перетворилася на філіал ФСБ, а найвищі військові посади займали люди з російськими паспортами. Згодом Янукович підписав із Росією горезвісні Харківські угоди, за якими перебування Чорноморського флоту у Криму подовжують аж до 2042 року. Загалом він робив усе, аби лишень догодити господареві Кремля. Та навіть попри це поваги у білокам’яній так і не здобув.

«Москва ставилася до Януковича неоднозначно, певною мірою зі зневагою. У Путіна, як у колишнього кадебіста, у людини, яка закінчила один з найкращих університетів, до Януковича з двома судимостями було таке зневажливе ставлення – як до провінціала», – розповів Фесенко.

Та якщо на зовнішній арені Янукович «прогинається» перед Путіним, то в себе вдома він справжній тиран.

«Він зневажав своє найближче оточення, не лише більшість українців. Фізично застосовував силу до тих, хто йому перечив, бив міністрів, губернаторів, працівників адміністрації президента, охоронців», – розповів Березовець.

Тим часом Янукович, його «сім’я» та найближче оточення стають казково багатими. Та дуже швидко влада вичерпала золотовалютні резерви країни та залізла у міжнародні борги. Гривня знецінюється, країну поглинає інфляція.

«Метою було довести країну до дефолту. Він таким чином намагався помститися українцям, які повстали проти нього. Ця людина, очевидно, була не зовсім психічно здоровою», – зауважує Тарас Березовець.

А поки народ бідував, сам «батя» жив у розкоші. Лише за офіційними даними, президентський маєток «Межигір’я» обійшовся державній казні у два мільярди доларів. Щодня «гаранта Конституції» обслуговували близько тисячі працівників, а їжу, воду та навіть повітря, яким дихав Янукович, досліджували у спеціальній лабораторії.
Золото, мільярди на банківських рахунках і до зубів озброєна охорона. Мабуть, тоді Віктор Янукович і не здогадувався, що дуже скоро йому доведеться поспіхом залишити не лише добре обжитий маєток, а й власну країну. З господаря життя він перетвориться на вигнанця. Коли ж кривавий тиран разом із награбованим втік з країни, залишив по собі жахливий спадок – анексію Криму, палаючий Донбас і цілком знищену економіку. За чотири роки контрольована Януковичем «сім’я» висмоктала з України усі соки. Масштаби грабежу вражають. Це кілька річних бюджетів країни.

«На момент втечі Януковича з країни на рахунках Держказначейства було 80 тисяч гривень, по тодішньому курсу – це 10 тисяч доларів. Абсолютно все було розкрадено. З того, що я знаю, тільки Янукович – в готівці, в злитках, ешелонами – вивіз з України до Росії 30 мільярдів доларів», – каже Березовець.

Політичний притулок Януковичу дала Російська Федерація, для якої найкривавіший президент України завжди був не більше, ніж слухняною лялькою.

«Живим точно Янукович Росію не покине. Ніколи», – переконаний Березовець