Росія не домовлятиметься ні з Кучмою, ні з радником Порошенка Демченком – Фесенко

​– Як на роботу Тристоронньої контактної групи у Мінську впливатиме заміна екс-президента України Леоніда Кучми на Руслана Демченка – радника нинішнього президента?

– «Плюс» цієї кандидатури у тому, що він уже брав участь у роботі Тристоронньої контактної групи, він допомагав Леонідові Кучмі. Відтак йому не треба адаптуватися, йому не потрібен додатковий час, щоб зрозуміти що і як там відбувається, вивчати особистісні характеристики Гризлова (Борис Гризлов – представник Росії у Тристоронній контактній групі – ред.), Сайдіка (Мартін Сайдік – спеціальний представник голови ОБСЄ у складі Тристоронньої контактної групи – ред.), інших учасників. Він з усіма знайомий, знає порядок денний, якими є позиції сторін. У цьому сенсі ніяких перерв у переговорах не потрібно. Він просто продовжить, тільки у вищому статусі.

– Тобто щодо Руслана Демченка є «плюс» і немає жодного «мінусу»?

– Його критикували багато раніше за його роботу під час президентства Януковича, коли він був заступником міністра закордонних справ. Це його слабке місце. Можуть висловлюватися різні підозри, критика може бути.

Але треба розуміти, що не відіграє наш представник у Тристоронній контактній групі самостійної ролі. По-перше, всі принципові політичні питання є предметом переговорів у «нормандському форматі». Всі ключові рішення ухвалюються там.

– Чи це не означає, що мінський процес є беззмістовним?

– У Мінську узгоджують деталі. Роль підгруп є важливою. У гуманітарній групі по заручниках можуть обговорювати списки, або як і коли. Тобто все ж деталі. У підгрупі з безпеки також можуть узгоджувати важливі моменти. У цій групі є дуже досвідчений наш представник – Євген Марчук. Але і по датах, і принципове погодження по перемир’ю –теж у «нормандському форматі». Щодо економічної підгрупи – там була пауза велика. Час від часу вони домовляються про оплату за електрику чи за воду. У політичні підгрупі вже два роки взагалі ніяких просувань і ніяких перспектив. Тож самостійно Демченко грати не буде. Він виконуватиме розпорядження з Києва.

​– Відтак і присутність чи відсутність Леоніда Кучми у мінських переговорах не є принциповою для їхньої результативності?

– Як мінімум до завершення президентських виборів в Україні якихось просувань у переговорному процесі не буде. І те, що Леонід Кучма припинив роботу в Тристоронній контактній групі, мало що міняє. Він просто втомився, вік поважний. Крім того, він, мабуть, розуміє, що не варто витрачати сили, нерви, енергію на те, що не має перспективи.

Загалом мінський процес потрібен. Як майданчик для переговорів – краще переговори, ніж війна. Від мінських угод ніхто, підкреслюю – ніхто, не буде відмовлятися. Ні українська, ні російська сторона. Ні, тим більше, західні партнери. Просто конструкція така складна. Є «нормандський формат». Нижче поверхом, скажімо так, мінський формат. Вони взаємно поєднані.

– Остання зустріч у «нормандському форматі» на рівні міністрів закордонних справ відбулася у червні цього року, значно довше не зустрічалися лідери країн «нормандської четвірки», відтак чи взагалі зараз існує переговорний процес щодо Донбасу?

– Крім іншого, існує ще переговорний майданчик Волкер-Сурков (переговори між спеціальним представником Держдепартаменту США з питань України Куртом Волкером та помічником президента Росії Владиславом Сурковим – ред.) Вони зосереджені на темі миротворців. Але проблема в тому, що зараз Росія до завершення виборчого періоду в Україні, як мінімум, до завершення президентських виборів ні про що домовлятися не буде. Проте й відмовлятися від перегорів не буде. Тому переговори будуть тривати у такому, я б сказав, інерційному режимі.

Це, в першу чергу, стосується «нормандського формату». Ну, Волкер-Сурков – хто знає? Може, тут будуть якісь нюанси, деталі по миротворцях. Але, скоріше за все, теж саме – будуть росіяни чекати, чим завершаться вибори в Україні, а вже після цього будуть визначатися з подальшою тактикою. Тож і на цьому майданчику не варто чекати якось принципових змін.