Міжнародний досвід структурних реформ

Рік тому – у червні 2010 року – новий Президент України В.Янукович оголосив масштабну програму економічних реформ на період 2010-2014 рр.  На початку 2011 року Кабінетом міністрів України ініційовано амбітну програму інвестиційно-іноваційної діяльності Уряду. Мета цієї програми – підвищення конкурентоздатності і поступове наближення структури промисловості України до структури розвинених країн Європи та світу.

Але зараз є очевидним, що і соціально-економічне реформування і технологічна модернізація здійснюються не так швидко як планувалось, вони стикаються з серйозними внутрішніми перешкодами, з бюрократичною інерцією та адміністративним консерватизмом, з певним політичним та соціальним спротивом. У суспільстві розгортається гостра дискусія щодо напрямів, змісту та алгоритму здійснення реформ.

У цьому контексті знов стають актуальними вивчення, аналіз та застосування досвіду реформ, які здійснювались в інших країнах світу. Іноді не треба знов «вигадувати велосипед», а потрібно адаптувати до наших умов успішний досвід реформ в інших країнах  або проаналізувати чужі помилки, щоб не повторювати їх самим.

            У доповіді аналізується досвід пенсійних, адміністративно-територіальних і модернізаційних реформ на прикладі 13 країн світу (Аргентина, Бразилія, Грузія, Естонія, Індія, Індонезія, Казахстан, Латвія, Литва, Південна Корея, Польща, Російська Федерація, Чилі).

Аналіз процесів реформування у різних державах дає можливість визначити наступні загальні фактори ефективності реформ:

• Послідовна та несуперечлива реформаторська політика держави, політична воля до втілення реформи.
• Наявність у владі команди реформаторів, людей, які здатні не тільки ініціювати реформи, а й впроваджувати їх в життя засобами державного управління.
• У країнах з високим рівнем корупції, обов’язковою умовою реформ є послідовне подолання корупції у системі державного управління та в інших сферах суспільного життя.
• У країнах, що розвиваються, вдалою формою стимулювання економічного розвитку є поєднання масштабної дерегуляції і технологічної модернізації.
• Широке інформування громадськості щодо процесу реформи та її наслідків для суспільства.
• Достатньо високий рівень довіри суспільства до реформ, що досягається шляхом прозорості їх реалізації.

Автори-упорядники аналітичної доповіді: Володимир Фесенко, Ігор Попов, Олександр Леонов, Мамука Мачаваріані, Наталія Новакова, Марія Олексійчук.