МТОТ провело перший міжнародний форум "Сучасний досвід ведення гібридних конфліктів. Приклад України"

Перша сесія форуму «Безпека в Європі та світі» стосувалася проблем безпеки з огляду на сучасний підхід до ведення конфліктів, який полягає в ефективному співвідношення військових на невійськових методів. Йшлося також про розмежування термінів «гібридна війна», «гібридний конфлікт» та  їх розуміння НАТО, Радою Європи, США, РФ. Після анексії Криму Російською Федерацією різні країни світу почали звертати пильну увагу на невійськові методи ведення конфлікту до та під час збройного протистояння.

«На Заході поки не до кінця усвідомлюють ефективність симбіозу жорсткої та м’якої сили, що була застосована Росією в Україні одночасно. Хоча при цьому визнають ефективність використання м’якої сили РФ на своєму власному досвіді, адже Росія використовує гібридні методи в різних країнах», – зазначив під час  виступу старший науковий співробітник відділу глобальної безпеки швейцарського Центру досліджень глобальної безпеки Прем Махадеван.

За словами науковця, аби краще розуміти подальші наміри та цілі Росії, необхідно уважно вивчати російську пропаганду, яка є підготовчим етапом конфлікту. Директор Центру інформації та документації НАТО в Україні Барбора Маронкова додала, що ключовим елементом гібридної війни сьогодні є кібератаки, які плануються в кожній військовій операції, тому країни мають бути до них готовими.

Друга сесія міжнародного форуму «Розгортання РФ гібридного конфлікту в Україні» включала три дискусійні панелі: «Початок конфлікту в Україні: ознаки гібридності»,  «Застосування РФ «м’якої» сили в Україні» та «Драбина» прихованих дій РФ: приховані дії Росії на сході України».

Учасники першої панелі детально обговорили, які були передумови конфлікту РФ з Україною, зокрема згадали, що ситуація нагніталася чи не з перших років Незалежності – йдеться про кримські події 1995 року, далі було протистояння за острів Тузла у 2003 році, коли РФ почала будувати дамбу, аби приєднати український острів до російського суходолу. Нагадаємо, що водний кордон з Росією на той момент та протягом наступних років так і не було демарковано.

Колишній голова РНБО України та колишній Міністр оборони Євген Марчук під час обговорення зауважив, що Україна мала б правильно розшифровувати такі події та робити фахові прогнози.

«Майже ніхто у світі серйозно не сприйняв тоді події навколо Тузли. Вже тоді Україна зверталася за підтримкою до країн Будапештського меморандуму, але не отримала підтримки. Для нас це був холодний душ», – згадував він під час дискусії.

У 2004 році президентських виборів в Україні РФ вперше спробувала відпрацювати сценарій відділення східних регіонів. Учасники форуму пригадали сумнозвісний з’їзд в Сєвєродонецьку у 2004 році, на якому від представників проросійських політичних партій та організацій, що діяли в Україні, пролунали заклики до сепаратизму. 

«Вже тоді Україну намагалися ділити на три сорти, поширювали тезу про єдиний слов’янський  народ і єдино можливе православ’я у складі російської церкви. Розділення громадян України, інспірування та підтримання протиріч, розпалювання ворожнечі всередині країни – це стало головною метою Російської Федерації», – зазначив Міністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Вадим Черниш.

Не менш важливою темою в рамках першої дискусійної панелі стала тема використання РФ внутрішніх проблем та протиріч України, що призвело до ситуації «крихкості» в регіонах.

Голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента», політолог Володимир Фесенко під час виступу зазначив, що до такої непевності перш за все призводить політична криза:

«Мета агресора – провокування політичних криз та послаблення державних інституцій, передусім, силових. Росія завжди грає на розколах. Подивіться, як відбувається ототожнення етнічних росіян з російськомовними українцями і протиставлення їх україномовним!» – сказав він.

«Чому з Тузлою в росіян не вийшло? Тоді 90% Криму і Донбасу були одностайно на боці України. І подивіться на ситуацію з Майданом, коли протистояння майже 50 на 50. Це і є ситуація крихкості, якою скористалися», – зауважив заступник директора Інституту соціології НАНУ Євген Головаха.

Під час другої дискусійної панелі «Застосування РФ «м’якої» сили в Україні» учасники форуму обговорили декілька складових: використання мови як предмету маніпуляції, релігії як засобу розбрату, вплив російських телевізійних серіалів, співаків, артистів, використання неурядових організацій РФ в Україні.

Зокрема, директор з розвитку арт-платформи «ІЗОЛЯЦІЯ» Михайло Глубокий розповів, що в Донецьку мовні непорозуміння навіювалися ззовні, а вже в 2013 році такі протиріччя набули агресивного характеру.

Перший заступник Міністра Юсуф Куркчі акцентував увагу на тактиці РФ щодо утисків кримських татар саме за релігійною ознакою і навів цікаві факти використання релігійної складової для здобуття, в тому числі, політичних цілей.

Надзвичайно успішною є стратегія РФ по залученню прихильників через телесеріали та розважальний телевізійний контент. Журналіст «Новини Донбасу» Олексій Мацука зазначив, що Україна в цій царині має терміново перебирати першість, адже населення, особливо східних регіонів, на сьогодні фактично не має гідної альтернативи в телевізійному просторі.

Окремої уваги заслуговує діяльність багатьох проросійських громадських організацій на території Україні.

«Специфіка роботи російських спеціальних служб полягає в тому, що за допомогою “культурних центрів”, що фінансуються і контролюються урядом РФ, Кремль намагається сформувати в інформаційному полі країн Європи, а також України політичні групи підтримки, які б просували альтернативну проросійську думку. Одним із способів культурного просування є діяльність організації «Россотрудничество», за допомогою якої громадські організації в Україні формували прихильників політики «соотечественников», які ностальгують за минулим та виступають за «русский мир», – розповів  завідувач Сектору МТОТ у Херсонській області Денис Чистіков.

«В Криму контакти та підтримка політичних сил з РФ носила масовий характер ще з середини 90-х. Приміром, Російській общині Криму (РОК) почали надавати матеріальну й політичну підтримку через різні підконтрольні структури. А  в 2006 році 19 членів РОК, що балотувалися за списками блоку «За Януковича!», КПУ й ПСПУ стали членами АР Крим. Можна пригадати підтримку російської організації «Прорив» в 2005-2006 роках, коли громадяни РФ проводили символічні акції єднання з РФ в районі поста «Чонгар». Відповідні ситуації носили системний характер протягом 2000-х.», – нагадала експерт Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко.

Третя панель форуму  «Драбина» прихованих дій РФ: приховані дії Росії на сході України» включила обговорення таких важливих тем як пропаганда, політичні та економічні засоби і заходи, саботаж та воєнізовані/парамілітарні операції. Учасники покроково розібрали усі складові, що призвели до розв’язання конфлікту на сході України.

Зокрема, виконавчий директор ГО «Детектор медіа» Діана Дуцик простежила ситуацію з використанням пропаганди в російських ЗМІ та навела приклади, коли українські ЗМІ теж потрапляли на гачок такої пропаганди. Аналіз пропаганди дозволяє попередити початок гібридної війни, адже цей етап розпочинається задовго до збройного конфлікту.

Вплив РФ на політичне та економічне життя країни, особливо на сході країни, важко переоцінити. Саме ці складові створюють ідеальне підґрунтя для саботажу – паралізації державних органів влади та розгортання безпосередньо воєнізованих\парамілітарних операцій.

«В Україні відбулася ешелонована операція, яка була розпочата ще на початку 2000-х років. Ще в результаті «розколу» в суспільстві, який стався у 2004 році почала з’являтися залежність економічної еліти Донбасу від Російського бізнесу. А вже починаючи з 2010 року масштаб інфільтрації російської агентури в силових та інших державних структурах України досяг такого рівня, що унеможливлював ефективний спротив», – розповів колишній офіцер луганського управління Служби безпеки України Євген Найда.

«Нам треба бути готовими до того, що весь інструмент гібридної війни проти України буде застосовуватись і в подальшому, оскільки основна ціль агресора не досягнута. А це – повернення України під контроль Москви», – зауважив заступник директора департаменту Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький.

Третя, заключна сесія форуму стосувалася необхідності створення державами систем раннього попередження конфліктів та раннього реагування. Учасники говорили про важливість детектування та усвідомлення органами державної влади та населенням загроз в невійськовій сфері, а також про ефективне поєднання військової, економічної та «м’якої сили» в протидії  зовнішньому впливу .

Міністр Вадим Черниш в цьому контексті презентував концепцію зі створення системи раннього попередження конфліктів.

«Якщо проблеми, які існують в суспільстві, ідентифіковані, агресор підвищує напругу і нестабільність саме на цих напрямках будь-якими засобами і нам треба вчитися протистояти цьому. Тому, ми будемо наполягати, щоб в Україні була створена система раннього попередження подібних загроз і реагування на них», – сказав Вадим Черниш.

«Гібридна технологія Росії була розроблена, випробувана і застосована коли ніхто не був до цього готовий. Україні та світу потрібні спеціальні структури, які аналізуватимуть поведінку Росії і робитимуть фахові прогнози на основі цього аналізу», – підтримав цю думку Євген Марчук.